Одна з пам‘ятних дат квітня – 125-річчя від дня народження Заслуженого художника України Григорія Довженко. Дирекція художніх виставок України пропонує до вашої уваги його роботу з колекції наших фондів – “Портрет батьків” (1984).
Портрет Батьків
полотно, олія
55х65
1984
Григорій Довженко 1899-1980
Народився 22 квітня 1899 року в селі Полтавці (нині місто Баштанка Миколаївської області, Україна) у великій родині.
По закінченні місцевого земського училища 1913 року, 14-річний юнак разом з батьками опинились у Акмолінській області, у Сибіру. Захоплення малюванням привело його на Курси красних мистецтв, де вперше він познайомився з технікою олійного живопису в стилістиці реалістичної школи «передвижників».
В 1921 році родина Довженків повернулася до Баштанки. Незабаром Григорій вступив до Одеського художнього інституту.
Спочатку Григорій Довженко вчився малюнку в майстерні професора Данила Крайнєва. На третьому курсі потрапив на факультет монументально-прикладного мистецтва до професора Григорія Комара та здружився з ним. А мистецтво орнаменту викладав Амвросій Ждаха, який заохочував учнів збирати зразки народних вишивок і розписів, звертати увагу на оздоблення церков. Знайомство з творами Амвросія Ждахи дало Григорію Довженку поштовх до серйозного і глибокого вивчення спадщини безіменних народних митців.
Навчаючись в Одеському художньому інституті, він часто відвідує Київ, де знайомиться з творчою практикою монументальної майстерні Михайла Бойчука. Наслідком цього знайомства був вступ до Асоціації революційного мистецтва України, у якому провідне місце займали прихильники та учні Бойчука.
З кінця 1920-х років Довженко працює художником на Першій Державній кінофабриці в Одесі, де знайомиться з корифеями українського кіно – Олександром Довженком та Іваном Кавалерідзе. 1930 року художника запросили на викладацьку роботу до Києва — провадити заняття з малюнку та живопису на архітектурному факультеті Київського художнього інституту. Однак політичні обставини та напружена атмосфера у творчо–педагогічному колективі вузу негативно вплинули на художника – 1936 року його звільнили з посади.
В 1945 році художник повертається до Києва й починає працювати у новоствореному Інституті монументального живопису і скульптури при Академії архітектури УРСР, де зосереджується на проблемі синтезу мистецтв. Він стає автором винаходу різьблення по сирому тиньку з розписами на основі поліхлорвінілових синтетичних смол, водночас виступає за відновлення техніки темперного фрескового розпису та мозаїки.
Найвідомішим витвором Довженка є «кам’яні вишиванки» які називають шедеврами українського півдня та унікальним спадком держави. Автор пішов власним шляхом не тиражування орнаменту, а створюючи неповторні композиції шляхом різьблення орнаментів власноруч по вологому тинку авторської рецептури.
Григорій Довженко працював в галузях станкового живопису, монументально-декоративного мистецтва, розвивав ідеї та техніку школи монументального живопису Михайла Бойчука. Він створив численні рельєфи, розписи та мозаїки на будівлях, розробив техніку різьблення по сирій штукатурці та розпису на основі поліхлорвінілової смоли.
У творах майстра переважає ліризм та поетичність, успадковані від українського народного мистецтва, панують ідеї духовного відродження, піднесеного сприйняття життя.
Надія Лавренова, головний зберігач ДХВУ
