14 лютого — виповнюється 95 років від дня народження корифея українського мистецтва ХХ століття, видатного українського художника-графіка, книжкового ілюстратора, майстра ліногравюри, ксилографії та офорту, художника кіно – Георгія Якутовича.
Сергій Якутович
Батько
Із серії "Кияни"
папір, офорт, акватинта
62х50
1984
Твори з колекції ДХВУ
Заслужений діяч мистецтв України (1968), Народний художник України (1990), Член-кореспондент Академії мистецтв (1988), професор Академії мистецтв України (1995), Член Національної спілки художників України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983, 1991).
Георгій Якутович народився в 1930 році в родині військового в Києві. 1948-го року розпочинає навчання на графічному факультеті Київського державного художнього інституту в майстерні Іларіона Плещинського. Також вчителем художника-графіка був Василь Касіян.
Георгій Якутович працював переважно над книжковою графікою, подекуди займався станковою графікою та був художником-постановником фільмів.
Поштовхом для перших мистецьких концепцій майстра стало враження від робіт мексиканського художника-графіка, монументаліста Дієго Рівера. В той самий час Георгій захоплювався творчістю бойчукістів. Великим авторитетом для Якутовича завжди був Володимир Фаворський.
Подорожуючи Карпатами митець закохується у самобутню гуцульську культуру, яка здавна, дуже яскраво проявляється в традиційних обрядах, звичаях і в декоративно-прикладному мистецтві. Гуцульський дух — це мікс стриманості і неприборканої дикості, змішання ревного християнства з язичницькими віруваннями і вченнями мольфарів.
Як розповідав син художника Сергій Якутович: «Георгій Якутович і Карпати – поняття нерозривні. Він любив ці гори, людей цих гір. Серед них він відчував себе собою».
В 1957 році ілюструє повість Михайла Коцюбинського «Fata Morgana».
У 1963 році Сергій Параджанов запрошує Якутовича бути художником-постановником у фільмі «Тіні забутих предків»(1964), який став шедевром світового кінематографу.
У цьому ж році, митець починає працювати над ілюстраціями до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», і лише у 1967 закінчує цю роботу, створюючи свої видатні дереворити до твору. Оформлення книги вийшло простим, лаконічним , структурованим, дещо абстрактним. Книгу високо оцінило мистецьке коло, як приклад гармонійного та ансамблевого вирішення оформлення видання.
Крім книжкової графіки, Георгій Якутович створює окремі гравюри на історичні теми, а також цикли на теми українських народних казок, старовинної української музики, листівки на мотиви українських народних пісень. В творах митця відчувається героїчна піднесеність образів, епічність і драматизм.
Починаючи з кінця 1960-х років розпочав серію «Люди села Дземброня», яку продовжував розвивати до кінця своєї творчості. Персонажами циклу стали його знайомі та друзі з села Дземброня на Гуцульщині, куди Якутович приїжджав майже кожного року.
У 1970-1971 році був художником-постановником фільму Леоніда Осики «Захар Беркут».
У 1989 році створив ілюстраціі до повісті Миколи Гоголя «Вій».
З 1990-х років майстер звернувся до абстрактніших форм мистецтва.
Єдина прижиттєва виставка робіт Якутовича відбулася в останній рік життя художника у 2000-му році.
