Степан Ганжа

Ганжа Степан Олександрович народився 18 квітня 1942 року на Поділлі у селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області в родині знаного гончара Олександра Дорофійовича Ганжі і як митець сформувався ще з самого дитинства.

За короткий час Степан Ганжа здобув славу одного з самобутніх сучасних митців, творчість якого відзначена званням заслуженого майстра народної творчості України, преміями Данила Щербаківського, Катерини Білокур, Сергія Колоса та найвищою нагородою – Національною премією України імені Тараса Шевченка.

Пройшовши складні життєві університети і не цураючись найтяжчої праці, Степан Ганжа сформував себе як блискучий артист балету, багатогранний художник, поет-лірик і як неперевершений митець-килимар.

Яскраве артистичне минуле – був солістом балету знаменитого хору імені Григорія Верьовки. Це вкарбувалося в плоть і кров: барвисті строї артистів, прекрасні пісні рідного краю, дивовижна архітектура світових столиць, найкращі музеї, різнобарвна екзотика народного мистецтва країн, де йому пощастило побувати. Шквали овацій супроводжували натхненну працю українських артистів і серед них Степана Ганжу. Та вік танцівника скороминучий – 20 років стажу і на пенсію.

«Якось в одну з безсонних ночей мене раптом немов осяяло, – розповідає автор – згадалося як тато колись огороджував двір. Позабивав вербові кілочки, а між ними «снував павутиною», нанизував лозові гілочки. Я допомагав йому, подавав галузки. І такий красивий тин вийшов, немов килим, справжній витвір мистецтва. Отож подумалося: а чому б собі не взяти цей принцип за основу». Так і вчинив. Сам виготовив велику раму, понабивав гачків, змайструвавши «приспособу», на якій і досі тче свої диво-килими.

Особливістю творчості мистця є власноручне виконання килимів, відтворюючи які, він інколи по три-шість місяців не відходить від ткацького верстата в своїй однокімнатній квартирі. Митець опанував силу-силенну матеріалів з усіх областей України, освоїв і старе килимарство і новітнє. Він не копіює давні зразки народних килимів, а творить свій світ, дотримуючись основ і традицій, як по формі так і по змісту. Гама його килимів надзвичайно широка, нюансована, але при тому стримана, тяжіє до півтонів.

Клими Степана Ганжі дивують пісенними сюжетами, досконалістю форм, тонами та відтінками, витворені багатющою уявою, а уява та на генетичному рівні повʹязана зі споконвічними традиціями його рідного Поділля. Вони співають бо омузичені ніжним серцем, залюбленим в красу рідного краю, про що свідчать назви: «Ще треті півні не співали», «В похід з полуночі», «Ой, Морозе, Морозенку», «І Слава і Воля», «Чумацький шлях», «А вже весна», «Павичі», «Із-за гори з-за лиману».

Мистецтво Степана Ганжі нове, вагоме і самобутнє художнє слово в сучасному народному килимарстві з глибокими національними традиціями, які він віртуозно застосовує у власній інноваційності.

Катерина Скирда, науковий співробітник ДХВУ