Вшанування пам’яті Кобзаря

З нагоди річниці перепоховання Тараса Григоровича Шевченка Дирекція художніх виставок України представляє до вашої уваги роботи зі своєї графічної колекції.

26 лютого (10 березня) 1861 року Тарас Григорович Шевченко помер та був похований на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. Через 58 днів його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, було перевезено в Україну і перепоховано 10 (22 травня) на Чернечій горі біля Канева. Друзі поета та його однодумці виконали його «Заповіт». Вони вибрали місце для поховання на Чернечій горі біля Канева, звіривши місце із заповітними рядками «на крутій горі, над самим Дніпром».

Тарас Григорович Шевченко – це явище велике, вічне, невичерпне і нескінченне. Він ототожнений з Україною. Це одна з найвизначніших постатей в історії нашої країни, відома у всьму світі. У своїх віршах Шевченко змальовує поетичний образ України, зігрітий любов’ю. І в той же час, поет пристрасно закликає до боротьби за волю і визволення рідної країни від соціального та національного гніту. Шевченко звертається до майбутніх поколінь з вірою у перемогу, висловлює впевненість, що український народ повстане і розірве кайдани, що всі заповітні мрії здійсняться і Україна буде вільною.

Сьогодні Україна виконує заповіт Кобзаря – виборює своє право на Волю, Незалежність та Перемогу. На тлі повномасштабного вторгнення країни-агресора Росії, з особливою силою звучать пророцтва українського Кобзаря щодо пробудження і становлення національної свідомості українців та їхнього високого патріотичного піднесення. Тарас Шевченко сьогодні – як ніколи органічно злився зі своїм нескореним народом.