Блог

Людмила Жоголь у мистецькому колі

Виставка творів декоративно-прикладного мистецтва «Людмила Жоголь у мистецькому колі»

Експозиція виставки побудована з творів декоративно-прикладного мистецтва фондової збірки Дирекції художніх виставок України.

Виставка вразить Вас своїм розмаїттям творчих пошуків, широким діапазоном – гобелени, вишивка, кераміка, різьблення, емаль, декоративний живопис, розпис на склі тощо.

Незважаючи на планетарні стихії руйнування, техногенні катастрофи, війни, і сьогодні, в ХХІ столітті зростає інтерес до народного мистецтва, продовжують  розвиватися і народжуватися нові особистості, які здатні зберегти  глибинні культурні традиції нашого народу.

Безперечним здобутком цієї виставки є гобелени народної художниці України  Людмили Жоголь, 90-річчя з дня народження якої відзначали в цьому році.

Людмила Жоголь є одним із засновників національної школи сучасного гобелена України. Це професіонал високого класу – художниця, чиї гобелени є справжнім національним надбанням. Українська природа особливо в пору цвітіння – найбажаніша тема художниці. Здається, Жоголь співає гімн усім існуючим у  природі квітам, наповнюючи гобелени своїм оптимістичним сприйняттям життя. Вона першою почала вводити гобелен в інтер’єри споруд різного призначення. Особливу увагу заслуговує її гобелен «Присвята Катерині Білокур».

7 грудня цього року минуло120 років від дня народження К.Білокур – «…народної художниці у найглибшому значенні цього слова» (академік Вадим Скуратівський). Катерині Білокур судилося, попри кричущі умови селянського побуту, душевних мук, наруги – стати справжнім митцем. У 1954 році на всесвітній виставці у Парижі знаменитий іспанський та французький  художник Пабло Пікассо довго дивився на її картини, а потім назвав її «геніальною», це попри те, що Пікассо був не просто скупим на компліменти художникам, а схоже, взагалі їх нікому не говорив, а офіційне радянське мистецтво (мистецтво генеральських мундирів з орденами) для нього  просто не існувало.

Щорічно в залах Державного музею українського народного декоративного мистецтва вручають премію імені Катерини Білокур.

Слід відзначити, що Людмила Жоголь навчалася у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв).

Цей же інститут закінчили Марта Базак (гобелен «Гея»), Тетяна Лукашевич (гобелен «Світова гора»), Марія Шнайдер-Сенюк (гобелен «Пастораль з пам’яткою архітектури»), Галина Дігас (гобелен «Наше минуле й майбутнє»), Наталія Борисенко (диптих «Запрошення до раю»), Олена Майданець (диптих «Вічність»), Ірина Шостак-Орлова («Магічна забавка»).

Слід розуміти і пам’ятати, що ще в ті часи кафедра текстилю та моделювання у Львівській академії мистецтв,   де з самого початку розвиваюли у студентів критичне мислення – це своєрідна  творча лабораторія, де формуються творчі особистості, де виникають і реалізовуються нові ідеї.

Основними цінностями вище згаданих творів є досконалість форм, творче начало, данина традиціям через постійний пошук образності в мистецтві. Це не механічне копіювання, а творче осмислення здобутків минулого, органічне поєднання традицій та інноваційності.

Полтавський килим представляють Надія Бабенко («Присвята поетові»), Олександр Бабенко («Кришталева мелодія»), Сергій Вакуленко («Зима») з улюбленими  мотивами дерева життя, квітами, рослинами, що на генетичному рівні пов’язані із споконвічними традиціями Полтавщини.

Експонується кераміка з Опішного Полтавської області – Михайла Китриша, Миколи Пошивайла.

Косівська мальована кераміка – традиційний народний гуцульський промисел, характерним для якої є розпис на білому тлі зеленими, жовтими й коричневими фарбами.

13 грудня 2019 року косівську кераміку внесено до списку ЮНЕСКО культурної спадщини людства. Надія Вербівська, Ірина Козак, Іван та Марія Рйопки представлені керамічним посудом.

Петриківський декоративний розпис, як феномен українського малярства також потрапив до списку ЮНЕСКО і став культурним набанням людства.

Витонченість та своєрідність техніки виконання за допомогою тонких штрихів, які чергуються з соковитими мазками з нескінченими варіаціями рослинно-квіткового орнаменту, зображенням птахів демонструють Марія Курінька та Валентина Міленко.

До видатних українських майстрів, які  плідно працювали і зараз працюють над розширенням тематично-сюжетних і пластичних можливостей емалі належать Олександр Бородай («Зимовий пейзаж») та Сергій Колечко («Динамічний цикл змін»).

Тема словʹянського язичества зацікавила різьбʹярів – Василя Слободяника («Ярило»), Євгена Шевченка («Велесове коло»). Культ богів Ярила, Велеса (Власія) був поширений на Русі дохристиянського часу.

Тетяна Ілляхова досконало опанувала техніку батика. Її робота «Прогулянка» художньо довершена, витончена, поєднує традиції далекого  Сходу з українським колоритом.

Лялька-мотанка як один з найдревніших архетипічних символів єднає культури і традиції людей земної кулі від Аляски до Австралії, від Африки до України. Це могутній магічний талісман, ознака єдності  духовного сакрального простору для всіх людей, у яких попри всі війни, епідемії, якими повна людська історія, завжди було прагнення до злагоди і гармонійного життя, яке уособлює зроблена з любовʹю лялька-мотанка. Цікаво, що при виготовленні ляльки українські майстрині Валентина Корнієнко, Тетяна Трофімова, Наталія Кузьменко в жодному разі не використовують  голку , а тільки нитки і тканину, а замість обличчя хрест, як один з давніх оберегів що має сильне захисне значення.

Різдвяні мотиви метафорично та асоціативно присутні в багатьох творах.

Твори, що експонуються на виставці сповнені оптимізму, радості і світлої надії. Прагнення до гармонії, довершеності – все це синтезовано і індивідуальних образних формах світобачення митців.

Запрошуємо оглянути виставку. Її варто побачити всім, зарядитися позитивною енергетикою і ще більше полюбити Україну.

Дивіться, думайте, надихайтесь!

Похожие записи

Вам будет интересно

Три погляди

ЮВІЛЕЙНА

Добавить комментарий

Комментарий добавить легко