Протягом вересня у великій залі Національного музею літератури України з великим успіхом проходила виставка «Микола Глущенко. Mare – Amore», організована Дирекцією художніх виставок України. Переважна більшість творів на морську тематику, за останні три десятиліття експонувались вперше (з 1996 року).
Микола Глущенко. Mare – Amore
На теренах українського мистецтва ХХ – ХХI ст. постать Миколи Глущенка є унікальною. Величезний інтерес до неї мав місце у минулому столітті, не вщухає він і сьогодні. Незважаючи на вкрай важкі реалії України останніх років – спочатку пандемія, потім велика війна – постаті М. Глущенка присвячувались товсті монографії, статті, каталоги, які досліджували його життєвий та творчий шлях; чисельні виставки, що висвітлювали його мистецький спадок.
Протягом останніх років Дирекція художніх виставок України презентувала декілька виставок М. Глущенка: «Сонячні краєвиди, сонячні жінки» (у партнерстві з Національним заповідником «Софія Київська», 2021), «Діалог» (2023), «Mare – Amore» (2024) (обидві – у партнерстві з Національним музеєм літератури України).
Ідея виставки «Mare – Amore» виникла ще тогоріч, під час підготовки попереднього проекту «Діалог». У збірці Дирекції виявилася значна кількість робіт М. Глущенка на «морську» тематику. Але визначальним, звісно, стала не кількість наявних творів, а відчуття того, що «морська тема» розкриває важливі, «сутнісні» змісти творчості митця, його непересічної особистості.
На виставці представлені твори М. Глущенка з колекції Дирекції художніх виставок України, як довершені живописні полотна, так і етюди, що також є досконалими творами великого майстра.
Ідея цієї виставка скерована бажанням – окреслити місце «морської теми» в контексті ціннісної та стилістичної еволюції М.Глущенка, після його повернення в Україну (серед.1940х-1970х рр.).
Образ моря завжди хвилював і надихав поетів, літераторів, художників. Стани і настрої моря, зазвичай, співвідносяться з емоційним станом автора, або умовного «ліричного героя». Але «море», окрім асоціативних значень, має свою власну семантику. Насамперед, море – це універсальний символ свободи.
Після повернення в Україну у 1944 році, Глущенко обирає сферою своєї діяльності «пейзаж» та «натюрморт». Адже, на той час ці жанри знаходились на безпечній відстані від офіційного мистецтва – соціалістичного реалізму, і надавали простір для вільної творчості.
Роботи на «морську» тематику складають досить велику частку не тільки колекції ДХВУ, але й у мистецькому доробку М. Глущенка вцілому. І з огляду на це, постає питання: яке воно, море, очима Миколи Глущенка?
Творчий спадок М. Глущенка, присвячений «морській темі», висвітлює стильову еволюцію майстра після його повернення в Україну. А саме: від реалізму – через імпресіоністичні тенденції – до національного варіанту «фовізму».
Істориками та критиками образотворчого мистецтва стиль найяскравішого періоду творчості М. Глущенка 1960-1970хх, був визначений, як «український фовізм». Саме у цей період митець захоплюється творчістю видатних представників європейського «фовізму» – Матісса, Ван Гога, Дерена, близького до них Боннара.
Твори, представлені на виставці «Mare – Amore» демонструють: безпосередність імпресіоністичного враження, емоційну виразність абстрактної кольорової плями, що надає імпульс для вільної творчості.
Зазвичай журналісти, щоб завоювати читацьку увагу, часто акцентують неоднозначні, контроверсійні факти біографії М.Глущенка, зокрема, його роботу розвідника.
Довгий і яскравий творчий шлях М. Глущенка беззаперечно доводить: він, насамперед, був видатним художником, унікальною творчою особистістю. І саме це – було і лишається головною причиною виняткового інтересу глядачів, колекціонерів, мистецтвознавців в Україні та закордоном. Він супроводжував художника протягом всього життя: у берлінський період (1919-1925 роки), також і у Парижі (1925-1936 роки), де він став одним з яскравих представників «Ecole de Paris», а потім і в Україні, куди він 1944 року повернувся назавжди і здобув славу корифея національного живопису.
Твори Миколи Глущенка на морську тему, звучать не лише, як гімн морю, його вічній непередбачуваній природі, але й – самому життю, свободі людських почуттів та вільному духу мистецтва.
Олена Зікєєва, мистецтвознавець,
заступник директора ДХВУ
з виставкової діяльності та наукової роботи
