Григорій Синиця – видатний український митець ХХ ст., унікальний художник-монументаліст, живописець, відданий послідовник ідей відродження національного монументального мистецтва славетного Михайла Бойчука та його школи.
У 1992 р. за здобутки в царині української колористичної школи монументального живопису та цикл творів «Україна, життя моє» Григорія Синицю було нагороджено Державною премією України імені Т.Шевченка. Незабаром з’їзд Національної Спілки Художників України прийняв Г. Синицю у члени своєї спілки.
Але визнання прийшло до художника лише в роки Незалежності. За радянського режиму його творчі пошуки та експерименти приховувались під грифом ««бойчукізм», «формалізм», «націоналізм».
Григорій Синиця народився 17 січня 1908 р. в Одесі. Художню освіту здобув у Кіровоградському художньо-промисловому училищі. У 1930 р. вступив до Київського художнього інституту, де навчався у майстерні монументального живопису у Миколи Рокицького, одного із найталановитіших учнів і соратників Михайла Бойчука.
Як відомо Михайло Бойчук сповідував ідею творчості на рідному національному ґрунті, акумулюючи здобутки монументального мистецтва стародавнього Сходу та раннього італійського Ренесансу (зокрема школи Джотто), а також традиції стінопису за часів Київської Русі.
Щоб поринути у глибини національного світогліду, відчути та зрозуміти генетику творення форми, кольору, мотивів, з 60-х р.р. Г. Синиця творчо співпрацює із видатними народними художниками – справжніми українськими самородками. Серед них були: Марія Примаченко, Ганна Собачко – Шостак, Ганна Верес, Ганна Василащук, Олександр Саєнко.
Відкриття та експерименти Г.Синиці знайшли яскраве втілення у його монументальних творах. Визначним явищем українського монументального мистецтва стали: мозаїка «Прометеї» у Донецьку, виконана майстром разом із Аллою Горською, Галиною Зубченко, Геннадієм Марченком та Віктором Зарецьким; мозаїки на стінах інститутів Національної Академії наук України: «Перемога», «Ковалі сучасності», «Тріумф кібернетиків», а також «Рух» на фасаді Палацу спорту Академії Наук.
З 1971 р. Г.Синиця живе і творчо працює у Кривому Розі: створює унікальні живописні абстракції, вишукані акварелі, експериментує в авторській техніці «флоромозаїка» із застосуванням матеріалів переважно рослинного походження. Проте як і у Києві, у Кривому Розі його мистецькі досягнення довгі роки нівелюються та замовчуються, а його твори не допускаються на виставки.
Сьогодні в будинку у Кривому Розі, де мешкав і працював Григорій Синиця, створено меморіальний музей. А левову частку свого творчого доробку, митець подарував Дирекції художніх виставок України.