Блог

Україна, життя моє!

Григорій Синиця — видатний український митець ХХ ст., унікальний художник-монументаліст, живописець, відданий послідовник ідей відродження національного  монументального мистецтва славетного Михайла Бойчука та його школи.

У 1992 р. за здобутки в царині української колористичної школи монументального живопису та цикл творів  «Україна, життя моє»  Григорія Синицю було нагороджено Державною премією України імені Т.Шевченка. Незабаром з’їзд Національної Спілки Художників України прийняв Г. Синицю у члени своєї спілки.

Але визнання прийшло до художника лише в роки Незалежності. За радянського режиму його творчі пошуки та експерименти  приховувались під грифом ««бойчукізм», «формалізм», «націоналізм».  

Григорій Синиця народився 17 січня 1908 р. в Одесі. Художню освіту здобув у Кіровоградському художньо-промисловому училищі. У 1930 р. вступив до Київського художнього інституту, де навчався у майстерні монументального живопису у Миколи Рокицького, одного із найталановитіших учнів і соратників Михайла Бойчука.

Як відомо Михайло Бойчук сповідував ідею творчості на рідному національному ґрунті, акумулюючи здобутки монументального мистецтва стародавнього Сходу та раннього італійського Ренесансу  (зокрема школи Джотто), а також традиції стінопису за часів Київської Русі.

Щоб поринути у глибини національного світогліду, відчути та зрозуміти генетику творення  форми, кольору, мотивів, з 60-х р.р. Г. Синиця творчо співпрацює із видатними народними художниками — справжніми українськими самородками. Серед них були:  Марія Примаченко, Ганна Собачко – Шостак, Ганна Верес, Ганна Василащук,  Олександр Саєнко. 

Відкриття та експерименти Г.Синиці знайшли яскраве втілення у його монументальних творах. Визначним явищем українського монументального  мистецтва стали: мозаїка «Прометеї» у Донецьку, виконана майстром разом із Аллою Горською, Галиною Зубченко, Геннадієм Марченком та Віктором Зарецьким; мозаїки на стінах інститутів Національної Академії наук України: «Перемога», «Ковалі сучасності»,  «Тріумф кібернетиків»,  а також «Рух» на фасаді Палацу спорту Академії Наук.

З 1971 р. Г.Синиця живе і творчо працює у Кривому Розі: створює унікальні живописні абстракції, вишукані акварелі, експериментує в авторській  техніці «флоромозаїка» із застосуванням матеріалів переважно рослинного походження.  Проте як і у Києві, у Кривому Розі  його мистецькі досягнення довгі роки нівелюються та замовчуються, а його твори не допускаються на виставки.  

Сьогодні в будинку у Кривому Розі, де мешкав і працював Григорій Синиця, створено меморіальний  музей. А левову частку свого творчого доробку, митець подарував Дирекції художніх виставок України.

Похожие записи

Вам будет интересно

Виставка «Метаморфози фемінності» 2017 р.

«Віддзеркалення»

Добавить комментарий

Комментарий добавить легко