Дух і Вічність

Дирекція художніх виставок України у партнерстві з Національним музеєм літератури України презентують виставку в рамках проекту «Мистецькі родини в культурному просторі України» – «Дух і вічність» родини Духовичних.

«Ця виставка присвячена, у першу чергу, Києву, Genius Loci, вочевидь живій істоті, яка створює і відточує мешканців міста.

На даній виставці представлений творчий доробок батька і дочки, Георгія та Ганни Духовичних. Серед експонатів живописні роботи – студентські акварелі Георгія, акварельні етюди, олійні та акрилові полотна Ганни. Представлені також планшети з архітектурними проєктами Георгія Духовичного, як здійсненими, відомими багатьом київськими спорудами, так і тими, які залишилися фантазією архітектора. Серед інших експонатів світлини із сімейного архіву, а також книги, де були надруковані статті Георгія Духовичного.»

З авторського тексту Ганни Духовичної

Георгій Духовичний народився у Києві у 1954 році, у родині медиків.

Георгій навчався у математичній школі і мав аналітичний склад розуму, але мріяв стати скульптором. Аби поєднати здібності, зрештою вступив на архітектурний факультет Київського державного художнього інституту. Він захоплювався туризмом, бував у походах на Памірі, їздив до Самарканду і Ташкенту. Спілкувався з колом Осипа Мандельштама. Архітектура стала для нього головною справою і пристрастю всього життя. Після закінчення навчання у 1977 році, Георгій за розподілом, опинився у Київпроекті, відомому проєктному інституті, де було здійснено наступні проєкти:

1982 р. — в складі авторського колективу отримав Золоту медаль та диплом 1-го ступеня Всесоюзного конкурсу за найкращий проєкт року (житлові квартали по вул. Горького та Подолу в м. Києві).

1987 р. — в складі авторського колективу отримав диплом 1-го ступеня Конкурсу на найкращу споруду року Держбуд УРСР (Навчальний корпус ВПШ по вул. Мельникова 84 у м. Києві).

1988 р. — лауреат Всесоюзного конкурсу молодих архітекторів.

На початку 90-х років отримав запрошення до співпраці з архітектурним бюро у Німеччині. Загалом за період співпраці у Німеччині за його проєктами було побудовано більше 40 об’єктів.

Отримавши диплом на самостійну творчу діяльність, очолив архітектурне бюро «Майстерня Георгія Духовичного» і продовжив працювати вже у незалежній Україні. Серед здійсненних проєктів:

• Комплекс Юридичного ліцею НАВСУ для дітей загиблих співробітників МВС;

• Житловий будинок по вул. Турівській 24 в м. Києві;

• Комплексна реабілітація пам’яток архітектури з реставрацією предмету охорони по вул. Хрещатик 50, Городецького 11, Городецького 12, Михайлівська 7, Січневого повстання 17, Толстого 9, Сагайдачного 37.

1993 р. — Сертифікат учасника Всесвітнього бієналє ВА-93 в Буенос-Айресі (Комплекс Християнського центру євангельських християн-баптистів України по пров. Ярославському 8/2 в кварталі А-11 в м. Київ).

1995 р. — у складі авторського колективу отримав Державну премію України з архітектури (Комплекс факультету міжнародних відносин та журналістики Київського державного університету по вул. Мельникова 84).

2002 р. — лауреат міжнародного конкурсу на меморіальний, суспільно-просвітницький центр «Відродження» в Бабиному яру (м. Київ) спільно з Ю.Бородкіним.

2006 р. — лауреат національної премії «Відродження» в галузі містобудування за проєкт-концепцію реконструкції території Видубицького озера в м. Києві, спільно з Ю.Бородкіним.

2007 р. — лауреат Національного конкурсу на найкращу споруду року за бізнес-центр «Ренесанс» по вул. Воровського 24 в м. Києві

1999—2005 — в складі авторських колективів лауреат конкурсів на «Реконструкцію Володимирського проїзду в м. Києві», «Реконструкцію території Національного музею України по вул. Грушевського та Національного виставкового комплексу по вул. Інститутській».

Є автором-розробником концепції, типології низки проєктів християнських євангельських церковних, місіонерських та помісних центрів нового типу для будівництва в Україні. Їх реалізовано в с. Кийлів Бориспільського району (1992—1997 рр. на 60 осіб), м. Вишневе Києво-Святошинського р-ну Київської області (1992—2000 рр. на 350 осіб), комплекс «Дім Євангелія» (1990—1996 рр. на 1500 осіб) по пров. Ярославському 8/2 в м. Києві, Помісна церква по вул. Жукова 2 в Києві (розп. в 1997—2005 рр. на 1200 осіб), комплекс «Світ на Сході» по вул. Хорольській 28-30 (1997—2008 рр.) тощо.

Георгій Духовичний є теоретичним та практичним розробником авторського стилю «персоніфікованого діалектичного контекстуалізму» — органічного персоніфікованого входження в конкретну ділянку архітектурного середовища, що постійно розвивається, із створенням ефекту почасових стильових нашарувань, у якому виконано його основні проєкти:

• Помісна церква по вул. Жукова 2 у м. Києві;

• Громадсько-офісний торговельний центр по вул. Верхній Вал 10;

• житловий будинок по вул. Вознесенський узвіз 28 у м. Києві;

• офісний центр «Ренесанс» класу «А» по вул. Бульварно-Кудрявській 24 у м. Києві.

За власними словами, Георгій Духовичний прагнув робити цей світ кращим, він називав це – «надавати форму хмаринам». Найважливішим проєктом свого життя вважав Помісну церкву Євангельских Християн за адресою вул. Карпатської України 2-4. Він не встиг побачити, як будівля зажила своїм, самостійним життям. Вона будувалася більше 25 років, на гроші громади. Наразі перебуває на етапі вводу в експлуатацію.

Останнім проєктом, абсолютно безкоштовним, був типовий будинок для переселенців, які постраждали від повномасштабного вторгнення росії в Україну, звісно ж, з бомбосховищем.

Архітектор Георгій Духовичний відійшов у засвіти 31 серпня 2022 року у Києві.

Ганна Духовична народилася у 1978 році, батьки – Діна Ільницька, архітектор-реставратор, Георгій Духовичний, архітектор.

У 1996 році вступила до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, на театрально-декораційне відділення живописного факультету, до майстерні професора Даниїла Лідера. Після закінчення, у 2002 році, працювала як художник-монументаліст, художник у архітектурній майстерні Георгія Духовичного, викладала образотворче мистецтво у художній студії при Жовтневому палаці. Із 2015 року працює як художник-сценограф у театрах в Україні і за кордоном. У 2017-2018 рр. займала посаду головного художника у Вінницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.К.Садовського, де втілила низку театральних робіт:

• «Ассоль», режисер Оксана Бандура за п’єсою П.Морозова, художник-сценограф, художник по костюмах, художник плакату, 2017;

• «Біла ворона», режисер Тарас Мазур, автори Ю.Рибчинський, Г.Татарченко, художник-сценограф, художник по костюмах, художник плакату, 2018;

• «Гамлет», режисер Тарас Мазур, за п’єсою В.Шекспіра, художник-сценограф, художник по костюмах, 2019;

• «Ромео і Джульєтта», режисер Тарас Мазур, за п’єсою В.Шекспіра, музика В.Назаров, лібретто О.Вратарьов, художник-сценограф, художник по костюмах, художник плакату, 2021.

Наразі основним місцем роботи є Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.

Сценічні проєкти в яких працювала Ганна Духовична:

• «Мама сказала «ні!», режисер Андрій Май-Малахов, за п’єсою Д. Гуменного, художник-сценограф, художник по костюмах, 2015;

• «Сторонні серед нас», режисер Петро Ільченко, за п’єсою А.Бушинськи, художник-сценограф, художник по костюмах, художник плакату, 2019;

• «Поминальна молитва», режисер Дмитро Чирипюк, Г.Горін за повістю Шолом-Алейхема, художник по костюмах, реконструкція, 2019;

• «Комедія на руїнах», режисер Петро Ільченко, за п’єсою М.Кропивницького, художник-сценограф, художник плакату, 2021;

• «Авантюра Никодима Дизми», режисер Дмитро Чирипюк, за романом Тадеуша Доленги-Мостовича, інсценізація Д. Чирипюка, художник по костюмах, художник плакату, 2022;

• «Житейське море», режисер-постановник Володимир Нечепоренко, режисер Петро Ільченко, за п’єсою І. Карпенка-Карого, художник-сценограф, художник по костюмах, 2023;

• «…Голос пам’яті промовляє…», режисер Дмитро Чирипюк, художник-сценограф, художник по костюмах, 2023.

Ганна Духовична є членкинею Національної спілки художників України, секції художників театру, кіно і телебачення. З 2020 р. у лавах ГО «Театральні простори», котра з 2025 р. є асоційованим членом від України у міжнародній організації OISTAT (The International Organisation of Scenographers, Theatre Architects and Technicians). Також Ганна Духовична є співкуратором і художником виставкових проєктів – «UA Scenography Форум під час війни» на базі Інституту проблем сучасного мистецтва 2022 рік та «Сергій Параджанов. Автентика свободи» у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, 2025 р.

Персональні виставки:

• «Співзвуччя простору», галерея «Дім Миколи», м.Київ 2012 рік ;

• «Містичний пейзаж», арт-простір «Бунін», м.Одеса 2013 рік ;

• «Incommon», галерея «Локація», м.Київ 2013 рік ;

• «Погляд», Меморіальний музей-квартира В.С. Косенка, м.Київ 2017 рік ;

• «8», галерея «Ornament Art Space», м.Київ 2020 рік ;

• «Сумніви – роздуми», галерея Всесвітнього Клубу Одеситів, м.Одеса 2021 рік;

• «Карта тривог. UA», Lotus Jazz Festival 2022, м. Бєльско-Бяла, Польща, 2022 рік.