Микола Бідняк (1930 -2000)
Микола Бідняк — український художник, іконописець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка , кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня, член Національної спілки художників України, та Світової асоціації митців, що малюють вустами чи ногами. Професор кафедри Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв.
Микола Бідняк Пейзаж Полотно, олія 41х51 1992 З колекції ДХВУ
1 лютого 1930 року в Торонто (Канада) народився у сім’ї емігрантів.
З 1937 жив в родині дядька на Буковині, а в 1940 вони виїхали до Німеччини.
1945 через вибух міни пошкодив око, втратив руки. Навчився писати й малювати, тримаючи пензель вустами.
1950 повернувся до Канади. Узяв участь у виставці в Мистецькому центрі в Едмонтоні.
1950–1954 навчався в Інституті технології і мистецтва в м. Калгарі. 1955–1957 продовжив навчання у студії в Онтарійському коледжі мистецтв у Торонто.
З 1958 працював як професійний художник — реклама, плакати, живопис станковий, іконопис, монументальні розписи.
Брав участь у низці міжнародних виставок: Калґарі (1950), Торонто (1958, 1959), Детройті (1960), Гавен (1961), Чикаґо (1963), Буффало (1970), Вінніпезі (1972), Парижі (1980, 1981, 1986), Токіо (1982), Брюсселі (1983) та інших, на яких одержав низку нагород, зокрема в Парижі – бронзову медаль (1980) та почесний хрест офіцера (1981).
1991 – перша персональна виставка в Україні (Львів, Тернопіль, Київ); окрім неї, персональні виставки 1994 (Львів, Івано-Франківськ, Київ), 1995 (Київ, Канів, Луганськ, Краматорськ, Чернівці, Коломия), 2000 (Київ).
1991 повернувся до України. Від 1992 — професор кафедри сакрального мистецтва у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).
Живописна спадщина художника різноманітна за жанрами, технікою виконання, використанням матеріалів та прийомів, кольоровою палітрою. Стилістика образотворення — в діапазоні від реалізму до символізму. Твори 1950–80-х років (натюрморти, портрети, історичні полотна, плакати, іконопис) відтворюють особливості світобачення українців.
Роботи художника зберігаються у Національному музеї імені Андрія Шептицького у Львові; Національному художньому музеї України у Києві; в Чернівецькому художньому музеї; в Музеї-заповіднику Тараса Шевченка в Каневі та ін.
Іван Дзюба, український літературознавець, так писав у передмові до книги-альбому Миколи Бідняка: «В історії світового мистецтва є зразки такого фанатичного служіння йому і такого перетворення в цьому служінні, які вочевидь виходять за межі фізичних можливостей людських. Але є ще можливості духовні, а вони інколи “вступають в боротьбу” зі станом фізичним – і перемагають. Доля українського живописця і графіка Миколи Бідняка може тут бути одним з найяскравіших прикладів. Юнаком він став жертвою вибуху – в 1945 році втратив кисті рук. Така жахлива біда робить людину безпомічною і може зламати її назавжди. Але буває, що енергія молодості, ідеалізм, талант і віра у високе призначення людини роблять чудеса».
