29 червня Національний заповідник “Софія Київська” та Дирекції художніх виставок України відкривають спільну виставку “Київські рекреації”, присвячену мистецькій рецепції природного та історико-культурного ландшафту столиці України.
У багатовіковій художній традиції Київ посідає місце одного з наймальовничіших міст світу. Це знайшло відображення в подорожніх нотатках та замальовках, мемуаристиці, художній прозі, поетичних творах та, звичайно ж, образотворчому мистецтві. Живописні київські краєвиди надихали художників різних епох та художніх напрямків.
Поряд із головною для Києва міфологемою («Київ – Новий Єрусалим»), що акцентує його визначну роль у розвитку східно-християнської культури, наступну за значенням можна окреслити за назвою відомої роботи Анатоля Петрицького «Не сад – місто Київ». Саме цей аспект є визначальним для культурно-мистецького проекту «Київські рекреації», що є логічним продовженням проекту «Київський міф. Візуальні метафори київської ідентичності», реалізованого минулого року.
Традиційні рекреаційні зони міста (ботанічні сади, парки, сквери, Гідропарк, Труханів острів, Русанівські сади, Осокорки, Пуща-Водиця, Ворзель, Конча-Заспа та багато ін.) – невичерпне джерело натхнення для багатьох художніх поколінь. У своїй первозданності вони оживають у творах О.Шовкуненка, Г. Синиці, С.Григор’єва, В.Чегодара, С.Шишка, О.Отрощенко та ін. В їхніх роботах воскресають старовинні будинки та улюблені «київські куточки», багато з яких нині втрачені, колись чисті пляжі і прозорі дніпровські хвилі. Цей лірико-поетичний напрямок продовжують сучасні майстри: Л. Пригода, В.Труш, І.Кудіна, С.Вовк, Р.Пушкаш, В.Гурін та ін. Інші художники сприймають Київ скоріше як символічний простір, що продукує різноманітні історико-культурні асоціації (В.Рижих, А.Мамсіков, А.Максименко, В.Дейсун, О.Ворона-Адаменко, К.Корнійчук, А.Духовична, Ю.Скрипка, Г.Лук`яненко та ін.)
Виставка, що запрошує на прогулянку улюбленими маршрутами, поряд з лірико-ностальгічними, актуалізує урбаністичні, екологічні, політичні аспекти, що пов`язані з перетворенням Києва у мегаполіс доби «дикого» капіталізму, характерними рисами якого стали бездумна забудова історичного центру, варварське знищенням архітектурних пам’яток та «зелених» зон, забруднення річок та озер, «рейдерські» захоплення берегів Дніпра та лісопарків.
Архітектурні проекти минулого століття з фондів Національного заповідника «Софія Київська» ілюструють мрії українських архітекторів про створення гармонійного середовища для проживання та дозвілля, спланованого з урахуванням унікальних історико-культурних та природних особливостей Києва. Навіть в ті, доволі неоднозначні для розвитку архітектури роки, важко було уявити глибину тієї прірви, яка може розділяти заявлене у Генплані міста і реалії будівництва і благоустрою.
Музей моди Марини Іванової представляє унікальні артефакти (предмети одягу та аксесуари 1950-1970-х рр.), які дають можливість краще відчути атмосферу київського дозвілля тих часів.
Даний проект знайомить глядачів з унікальними творами українського мистецтва другої половини 20 – початку 21 століття колекції Дирекції художніх виставок України.
Партнери культурно-мистецького проекту: музей історії моди Марини Іванової, ГО «Спілка екологів України».
Виставка відкрита у виставкових залах «Хлібня» до 1 вересня